Рівненський апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим рішення суду попередньої інстанції, яким задоволено заяву мешканки Рівного щодо встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Колегія суддів переглянула рішення місцевого суду, оскаржене Міністерством оборони України (далі у тексті — МОУ).

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не з’ясував усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на це, просив скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове — про відмову у задоволенні заяви.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відхилення апеляційних вимог, зважаючи на наступне.

Із матеріалів справи відомо, що заявниця перебувала із чоловіком у зареєстрованому шлюбі, що за рішенням суду було розірвано.

Після смерті військовослужбовця, який загинув під час виконання бойового завдання у Харківській області, заявниця, покликаючись на факт продовження проживання однією сім’єю з нині загиблим військовослужбовцем після розірвання шлюбу, звернулася до місцевого суду для встановлення цього факту з метою реалізації своїх соціальних та спадкових прав як дружини загиблого військовослужбовця.

Рішенням місцевого суду заяву рівнянки задоволено.

Апеляційний суд, залишаючи оскаржене МОУ рішення суду без змін, вважає його мотивованим наявністю достатніх підстав для задоволення вимог заявниці.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палала Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України).

На підтвердження факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки після розірвання судом шлюбу заявниця надала суду наступні докази: фото спільного проведення часу; довідку, видану ОСББ, з якої вбачається, що і під час зареєстрованого шлюбу, і після його розірвання чоловік без реєстрації проживав у квартирі зі своєю дружиною; банківську виписку по особовому рахунку заявниці, з якої вбачається, що військовослужбовець систематично переказував їй кошти; сповіщення про смерть цивільного чоловіка у ході  бойових дій, яке надійшло на адресу заявниці.

Окрім того, свідки, заслухані в суді першої інстанції, вказали, що заявниця та чоловік після розірвання шлюбу проживали однією сім’єю та вели спільне господарство.

Місцевий суд, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази, згідно з положеннями ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви рівнянки, оскільки матеріали справи підтверджують факт її спільного проживання з чоловіком і після офіційного розлучення, та наявність між ними усталених відносин, притаманних подружжю.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, Міністерством оборони України не надало.

Апеляційний суд зауважує, що чинне правове законодавство створює передумови для можливості реалізації прав особи, що проживала однією сім’єю з загиблим військовослужбовцем без вирішення публічно-правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 23 липня 2026 року у справі № 569/2019/26 (провадження № 22-ц/4815/1109/26).

Рівненський апеляційний суд