Для підготовки Радою суддів України до круглого столу, заступником голови суду Олександром Капкіним, проведено узагальнення на тему: «Конфлікт інтересів у сфері правосуддя».

Вказане узагальнення сьогодні було обговорено на виробничій нараді із суддями суду.

З узагальнення вбачається, що конфлікт інтересів, тобто суперечність між приватними та службовими інтересами судді, непокоять громадськість та є окремим об'єктом антикорупційної політики держави.

Хоча конфлікт інтересів не слід ототожнювати з корупцією, зростає розуміння того, що неадекватне врегулювання конфліктів між приватними інтересами та державними обов'язками службових осіб стає джерелом корупції.

Результативна політика запобігання конфліктам інтересів не може полягати виключно в забороні суддям мати приватні інтереси. Безпосереднє завдання полягає в підтриманні доброчесності та об'єктивності при прийнятті ними судових рішень.

Тому система запобігання конфліктам інтересів або їх врегулювання спрямована на:

1. пошук балансу через виявлення ризиків для добропорядності суддів;
2. заборону неприйнятних форм конфліктів;
3. управління конфліктними ситуаціями;
4. врегулювання конфліктних ситуацій.

Законодавче регулювання конфлікту інтересів має переважно превентивний характер і орієнтоване на створення ефективних механізмів запобігання корупції.

Для формування чіткого розуміння змісту інституту запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, насамперед, необхідно з'ясувати сутність ключового терміну — конфлікт інтересів.

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» виділяє два його види:

1.реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень суддею;

2. потенційний конфлікт інтересів - тобто наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Тобто коли приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття суддею рішення лише в майбутньому при настанні певних обставин.

Іншими словами, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій суддя, виконуючи завдання правосуддя, має особисту заінтересованість у справі, хоча це не обов'язково призводить до прийняття неправосудного рішення.

Це означає, що конфлікт інтересів може бути пов'язаний із цілком правомірними діями судді як приватної особи, його залежністю від активістів, громадських організацій, сімейних інтересів тощо, але кожен із конфліктів інтересів здатен створити таку ситуацію у випадку, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований.

Першим питанням для судді є правильна оцінка, чи є приватний інтерес при розгляді справи і що може спричинити конфлікт інтересів, тому що суддя, будучи членом суспільства, пов'язаний особистими або діловими стосунками із значною кількістю людей.

Це означає, що суддя при здійсненні правосуддя повинен брати до уваги як юридично-правові так і приватні відносини, які зумовлюють виникнення майнового або немайнового інтересу. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки судді та відповідну оцінку приватних інтересів, їх негативного впливу на об'єктивність прийняття судового рішення.

Наявність протиріччя між інтересом та повноваженнями судді встановлюється в кожному окремому випадку, шляхом порівняння повноважень та існуючого приватного інтересу із визначенням можливості такого інтересу вплинути на об'єктивність прийняття рішення.

Конфлікт інтересів існуватиме у всіх випадках, коли є приватний інтерес, здатний вплинути на об'єктивність рішення. Навіть тоді, коли це рішення відповідає закону. У цьому випадку буде мати місце втрата суспільної довіри до судової системи.

При розгляді справ суддями ураховуються наступні вимоги законодавства:

1. Загальний порядок притягнення до відповідальності визначається Кримінальним кодексом України та КУпАП. Водночас спеціальний Закон містить окремі спеціальні норми, які також враховуються при здійсненні провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення пов'язане із корупцією. Зокрема що може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.
2. У разі закриття провадження у справі щодо корупції, у зв’язку з відсутністю події або складу правопорушення, відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

В аспекті кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання службовим становищем» (стаття 364 Кримінального кодексу України), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (стаття 368 Кримінального кодексу України) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

Щодо усунення наслідків корупційних правопорушень суддям треба ураховувати, що рішення, прийняті з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», підлягають скасуванню, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою будь-якої зацікавленої особи, а також прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону, може бути визнаним недійсним. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

У судді продовжують викликати труднощі при визначенні конфлікту інтересів. Це залежить одразу від низки факторів:

- усвідомлення наявності приватного інтересу;

- розуміння ступеню впливу приватного інтересу на об'єктивність прийняття рішення.

При цьому досить часто виникають ситуації, коли судді працюють в умовах надвеликого навантаження з обмеженими термінами розгляду справ.

За таких умов питання швидкої ідентифікації наявності можливого конфлікту інтересів стає ще більш актуальним, адже закон не містить винятків щодо подібних ситуацій і не розглядає їх як обставину, яка звільняє суддю від відповідальності.

Отже, з метою забезпечення вчасного запобігання та ефективного вирішення конфлікту інтересів судді рекомендується періодично проводити самостійний тест, зокрема, у випадках:

1. Отримання в провадження нової судової справи.
2. Виникнення нових обставин, які можуть вплинути на об'єктивність чи неупередженість при прийнятті рішення.

Суддя оцінює:

- приватні інтереси, що існують на даний час (визначається, які саме відносини їх зумовлюють);

- аргументи щодо очевидності впливу приватного інтересу (можливість отримати вигоду);

- наслідки, до яких може призводити вплив приватних інтересів.

У випадку очевидності впливу суддя має реальний конфлікт інтересів.

Наприклад суддя розглядає кримінальну справу, яку розслідував слідчий, який є його близьким родичем. Очевидним є потенційний конфлікт інтересів.

Або особи усвідомлюють, що при призначені в якості секретаря судового засідання близької особи судді призведе до виникнення конфлікту інтересів, який матиме постійний характер, проте не інформують про це, чим створюють конфлікт інтересів.

Коли суддя дізнався чи повинен був дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, він зобов'язаний:

1. Повідомити про це не пізніше наступного робочого дня Національне агентство з питань запобігання корупції.
2. Не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
3. Вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Прикладом самостійного врегулювання конфлікту інтересів є заявлення самовідводу, а при спробі втручання інших осіб в професійну діяльність судді - повідомлення про це Вищий Раді правосуддя.

Закон передбачає, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до НАЗК. Ця вимога стосується і діяльності судді.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Але звернення до НАЗК не звільняє суддю від обов'язків:

- повідомити сторони про конфлікт інтересів;

- не вчиняти дій і не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Враховуючи різноманітність приватних інтересів, скласти вичерпний перелік ситуацій виникнення конфлікту інтересів є неможливим.

Тим не менш, доцільно було б Раді суддів України:

1. Визначити низку типових ситуацій, в яких суддя діє в умовах конфлікту інтересів ( щодо викладацької діяльності, одержання подарунків, спільної роботи в суді близьких родичів тощо).
2. Напрацювати рекомендації щодо алгоритму дій судді при виникненні конфлікту інтересів.
3. Підготувати методику способів врегулювання конфлікту інтересів.

 Інформацію підготував

Заступник голови Зарічного районного суду м. Суми

О.Б.Капкін