У справах про позбавлення батьківських прав суду завжди складно зробити висновок про можливість чи неможливість врятувати сімейні відносини. Про це сказав суддя Верховного Суду Василь Крат на черговому спільному заході з професором, завідувачем кафедри цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді Інною Спасибо-Фатєєвою «Діалоги суддя – науковець» на тему «Позбавлення батьківських прав: суб'єкти і підстави».

Розмірковуючи про те, що таке батьківські права, Василь Крат зазначив, що передусім тут слід виокремлювати право на виховання. «Це те, що становить квінтесенцію, сутність взаємовідносин дитини і її батьків», – сказав він. Реалізуючи право на виховання, батьки докладають зусиль для того, щоб сформувалася особистість. При цьому вони захищають дитину, її інтереси, тобто вживають заходів охорони, які дають змогу дитині функціонувати й розвиватися. Якщо існує загроза її інтересам, мають вживатися відповідні заходи, в тому числі відібрання дитини від інших суб’єктів.

Батьківські права – специфічні. В цивільному праві є речові, зобов’язальні, корпоративні, спадкові, виключні права. Права в цих категоріях подібні. Сімейне право, хоч і є невід’ємною частиною права приватного, має свою специфіку, що позначається на багатьох аспектах. 

Інна Спасибо-Фатєєва порушила питання щодо спільності прав батьків на виховання дитини. При цьому кожен з них може мати свій світогляд, цінності, відповідно й бачення того, як виховувати дитину. Як бути, коли таке бачення різне?  

Василь Крат зауважив, що спільність може бути різною. Наприклад, у цивільному праві спільність майнових прав на торговельну марку відрізняється від спільності права вимоги за договором позики. Перший вид прав важко поділити, натомість права вимоги за договором позики легко діляться. Спільність батьківських прав –зовсім інша конструкція. Суддя звернув увагу, що реалізація батьківських прав, у тому числі на виховання, превентивно повинна підкорятися такому загальному знаменнику, як інтереси дитини. 

Професор розвинула думку: якщо є звичайна спільність, то співвласники діють у своїх спільних інтересах. У випадку спільних прав батьків на виховання з’являється хтось третій, заради кого й відбувається реалізація відповідних прав. Саме дитина є епіцентром усіх цих особистих немайнових прав батьків. Утім, все одно можливі ситуації, коли один із батьків вважає, що в найкращих інтересах дитини – стати в майбутньому юристом, а другий – музикантом. Чи може тут постати питання, що один з батьків виховував дитину неналежним чином, тож його слід позбавити батьківських прав?

Суддя зауважив, що ст. 164 СК України «Підстави позбавлення батьківських прав» має імперативний характер, оскільки передбачає позбавлення особи дуже великої сфери правових можливостей щодо дитини. Тому не можна сказати, що вказана обставина сама по собі може призвести до позбавлення батьківських прав.

Учасники дискусії порушили питання, хто така дитина: особа, що не досягла 18 років, чи дочка або син батьків незалежно від віку. Від цього залежить можливість / неможливість позбавлення батьківських прав щодо повнолітньої дитини. Василь Крат звернув увагу на постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, яка кардинально змінила практику та в якій зроблено висновок, що повноліття дитини не впливає на таку можливість. Суддя акцентував, що після досягнення дитиною 18 років сімейний зв'язок між нею та батьками не припиняється.

До того ж такий зв'язок суттєво впливає на сферу спадкування. Також ст. 202 СК України зобов’язує повнолітніх дочку, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тож позбавлення батьківських прав позбавляє того з батьків, стосовно якого ухвалене таке рішення, і права на відповідне утримання дитиною. Водночас Василь Крат зауважив, що дитина має право на спадкування після батьків незалежно від того, чи позбавили їх батьківських прав. Також не мають права спадкування після дітей батьки, що були позбавлені батьківських прав. 

Крім того, Василь Крат приділив увагу питанню про усиновлення. Зазначив, що в дореволюційній доктрині усиновлення навіть отримало назву «цивільне споріднення». Тому усиновлення зумовлює існування поміж усиновленим та усиновлювачем зв’язку, який по своїй суті практично повністю тотожний тому, що існує завдяки кровному спорідненню. Це, зокрема, підтверджується використанням таких формулювань, як: «на правах дочки чи сина» (ч. 1 ст. 207 СК України); «прирівнюються до родичів за походженням» (ч. 1 ст. 1260 ЦК України). З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Завдяки припиненню правового зв’язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Відповідно, правостворюючий ефект зводиться до того, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. При збереженні правового зв’язку між усиновленим та його батьками відбувається вплив на набуття права на спадкування за законом, який виражається в тому, що: усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Як наслідок, вони спадкують один після одного; один із батьків (батько чи мати) і його (чи її) родичі й усиновлений та його нащадки спадкують один після одного; у разі смерті баби, діда усиновленого він має право на спадкування тільки за правом представлення, за дотримання умов викладених у ч. 1 ст. 1266 ЦК України. Усиновленому не надається права на спадкування в п’яту чергу; після смерті усиновленого його баба, дід спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу; у разі смерті брата, сестри за походженням усиновленого він має право на спадкування як спадкоємець другої черги; за умови смерті усиновленого його брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах, тобто в другу чергу.

Інна Спасибо-Фатєєва зазначила, що ст. 164 СК України, а також судова практика КЦС ВС визначають підстави для позбавлення батьківських прав. Однак тут застосовуються, в тому числі, оціночні поняття. Постають питання, як суду визначати наявність цих підстав, чи повинна існувати якась критична їх сукупність. Крім того, рішення має бути ухвалене в якнайкращих інтересах дитини (їх треба визначити), і позбавлення батьківських прав є виключною мірою.

Василь Крат наголосив, що сімейні спори, а особливо справи щодо позбавлення батьківських прав, – це найскладніша категорія справ. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні відносини не можна врятувати. Дуже непросто зважити всі за і проти позбавлення батьківських прав.

Суддя звернув увагу на практику ЄСПЛ, який визначив, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у товаристві один одного, становить основоположний елемент «сімейного життя» за змістом ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод навіть у тому випадку, якщо відносини між батьками припинилися. Вже досягнуто широкого консенсусу, зокрема в міжнародному праві, щодо того, що під час ухвалення рішень, які стосуються дітей, їхні інтереси повинні мати першорядне значення. Як правило, такі інтереси вимагають, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо не підходящою для дитини і це може заподіяти шкоди здоров'ю та розвитку дитини. Розрив таких зв'язків означає відрив дитини від її коріння, що може бути допустимим лише за виняткових обставин (див. рішення ЄСПЛ: Neulinger and Shuruk v. Switzerland, № 41615/07, § 135, X v. Latvia, № 27853/09, § 96, К.B. and Others v. Croatia, № 36216/13, § 143, Görgülü v. Germany, № 74969/01, § 48, Kacper Nowakowski v. Poland, № 32407/13, § 75).

«Розрив сімейних відносин означає відірвання дитини від її коренів», – сказав Василь Крат. Тому ЄСПЛ неодноразово наголошував, що для цього мають бути якісь виключні обставини. Крім того, Суд наголошував на тому, що національні органи, суди мають робити все для того, щоб зберегти сімейні відносини там, де це можливо. Тому для позбавлення батьківських прав суд має встановити обставини, що сімейні відносини зберегти неможливо, це може завдати (завдає) шкоди дитині.   

Науковець сказав про доцільність проведення дослідження наслідків відмов судів у позбавленні батьківських прав як крайньої міри. Адже не виключено, що такими наслідками може бути руйнування майбутнього життя дитини.

Василь Крат додав, що тут має бути якісний аналіз того, як судові рішення позначилися на долях дітей, а не просто статистичне дослідження кількості задоволених чи не задоволених відповідних позовів. Він звернув увагу на норму ст. 51 Конституції України про те, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Інна Спасибо-Фатєєва припустила, що відповідне дослідження може бути проведене в рамках якоїсь грантової програми із залученням багатьох фахівців, і наголосила на важливості такого дослідження для суспільства.

Також учасники діалогу обговорили використання позову про позбавлення батьківських прав не з правомірною метою – для забезпечення визначеності та захисту у сфері приватних відносин. Наприклад, коли батьки вирішують між собою майновий спір або між ними є якісь інші суперечки.

Захід організувала ГО «Цивілістична платформа».

Верховний Суд